Rola resocjalizacji w aspekcie sprawności fizycznej dzieci w wieku szkolnym

Abstract

Rehabilitation is most often understood as a system of activities that deals with the problems of dysfunctions, defects or motivational underdevelopments associated primarily with defects in the social and cultural environment of children and adolescents and unfavorable biopsychological factors of their social development. According to M. Grzegorzewska, social rehabilitation is the ultimate goal of special pedagogy consisting in restoring to a socially maladjusted individual a sense of normality that can be achieved for them, improving them, arming them with knowledge and skills enabling them to perform useful and social work, and thus enabling them to join the current of life around them social. Соціальну реабілітацію найчастіше розуміють як систему заходів, що мають справу з проблемами дисфункцій, дефектів або мотиваційного недорозвинення, пов’язаних насамперед з неблагополуччям соціально-культурного середовища дітей та молоді та несприятливими біопсихічними факторами їх соціального розвитку. На думку М. Гжегожевської, соціальна реабілітація є кінцевою метою спеціальної педагогіки, яка полягає у відновленні соціально дезадаптованої особистості почуття нормальності, яке може бути досягнуто для неї, вдосконалення її, озброєння знаннями та навичками, які дозволяють виконувати корисні та соціальні дії. працювати, і таким чином дозволити їм приєднатися до течії життя навколо них.