Мистецтво різьблення як один із проявів національного та культурного відродження лемків-русинів (кінець XIX – перша третина XX ст.)

Abstract

Метою статті є показати, як у кінці ХІХ – першій третині ХХ ст. у русинів на Лемківщині внаслідок нових історичних та соціальних умов відбулося національне та культурне відродження. Збільшилась кількість замовників творів різьблення та меморіальних споруд із числа еміґрантів, промислових працівників. Стає помітною роль меценатів. Відновили свою діяльність курорти у містах Івоніч, Риманів, Криниця та ін. Традиційне у цих краях мистецтво різьблення по дереву та каменю у результаті цього досягло свого апогею у розвитку. The purpose of the article is to show how at the end of the 19th - the first third of the 20th centuries. among the Ruthenians in Lemkivshchyna, as a result of new historical and social conditions, nationalism took place and cultural revival. The number of customers of carving works has increased memorial buildings from the number of emigrants, industrial workers. It becomes noticeable the role of patrons. Resorts in the cities of Ivonich, Rymaniv, and Krynytsia have resumed their activities etc. The traditional art of carving wood and stone in these parts as a result this has reached its apogee in development.