Jakość życia osób, chorych na stwardnienie rozsiane

Abstract

Розсіяний склероз є одним із найпоширеніших захворювань нервової системи. Він виникає в молодих людей віком близько 30 років, переважно в жінок. Розсіяний склероз обмежує повсякденні й суспільні функції людини, тому належить до захворювань, які істотно впливають на якість життя. Метою цього дослідження було отримати відповіді на запитання: чи обумовлює розсіяний склероз обмеження здатності до самообслуговування до такої міри, що хворий потребує допомоги третіх осіб, чи призводить він до необхідності зміни професії, чи обмежує він міжособистісні контакти? У дослідженні взяли участь 28 хворих на розсіяний склероз, серед яких було 18 жінок, що становить 64%, і 10 чоловіків, що становить 36%. Для отримання інформації застосували анонімну анкету, яка містила 46 запитань, розподілених на різні тематичні групи. Аналіз результатів анкетування встановив, що прогресування захворювання обумовило вихід на пенсію за інвалідністю 96% респондентів. Половина обстежених потребувала допомоги при купанні, дещо меншою мірою – при одяганні. Свідченням прогресування ознак інвалідності був той факт, що 89% хворих користуються ортопедичними приладами. Через прогресування захворювання та наростання симптомів лише 32% хворих залишилися спроможними самостійно виходити з дому, що обмежує їхні контакти зі знайомими. Тільки 4% проанкетованих підтвердили свою участь у культурних заходах. Тривалий перебіг хворобливого процесу несприятливо вплинув на попередній спосіб життя хворих і обумовив зміни в різних аспектах їхнього життя.