Перегляд за Автор "Tyravska, O. I."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2

Аналіз особливостей застосування фізичної терапії в дітей із гострим лімфобластним лейкозом (огляд літератури)
(2021-06-07) Бас, О. А.; Івасик, Н. О.; Тиравська, О. І.; Герцик, А. М.; Bas, O. A.; Ivasyk, N. O.; Tyravska, O. I.; Hertsyk, A. M.
Мета роботи – теоретичний аналіз застосування засобів фізичної терапії при гострому лімфобластному лейкозі в дітей. Проблема відновлення здоров’я дітей із гострим лімфобластним лейкозом (ГЛЛ) зумовлена підвищенням частоти захворюваності на рак, тривалістю спеціального лікування та розвитком ускладнень і супутніх захворювань. Основні скарги – втома, біль, м’язова слабкість, зниження рухливості та витривалості, депресія, тривожність, мінливість настрою. З однаковою частотою діагностують патології опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту й ендокринної системи. Основним очікуваним лікувальним ефектом у дитячій онкології варто вважати не тільки клінічне одужання хворих, але й повернення їх до попереднього соціального становища в сім’ї, школі та спільноті, відновлення фізичного, психологічного та соціального здоров’я. Проблему фізичної терапії дітей із гострим лімфобластним лейкозом досліджували багато вчених. За результатами аналізу фахової літератури, з’ясували: фізичні вправи зменшують пов’язану з пухлинним процесом утому, поліпшуючи функціональну здатність організму, посилюють метаболізм. Виявили позитивний вплив фізичних вправ на силу м’язів і гнучкість, однак опубліковано неоднозначні висновки різних авторів щодо впливу вправ на кардіореспіраторні показники під час підтримувальної терапії в дітей із ГЛЛ, які мають ракову втому.
Зарубіжний досвід викладання ерготерапії
(2021-01-13) Мазепа, М. А.; Вовканич, А. С.; Тиравська, О. І.; Тимрук-Скоропад, К. А.; Ціж, Л. М.; Mazepa, M. A.; Vovkanych, A. S.; Tyravska, O. I.; Tymruk-Skoropad, K. A.; Tsizh, L. M.
Проаналізовано зарубіжний досвід викладання ерготерапії на прикладі держав Європи – Франції, Данії, Польщі, Великобританії, Португалії та Республіки Білорусь. Системи підготовки ерготерапевтів в Україні не існує, відсутні стандарти освіти, освітньо-кваліфікаційні програми тощо. Важливо підійти до розробки навчальних програм з позицій сучасної парадигми ерготерапії з врахуванням зарубіжного досвіду, особливо тих країн, де ерготерапевтів готують впродовж багатьох років. Вивчення програм викладання ерготерапії у країнах Європи показало що вони, мають багато спільних і відмінних рис. У більшості країн передбачено 3 або 4-річне навчання для отримання ступеня бакалавр, першого ступеня вищої освіти. В усіх програмах навчання начальні дисципліни розподіляються таким чином, щоб студент оволодів основними компетентностями ерготерапевта, а особливо практичними навиками під час проходження практик, що складає не менше як 1000 годин.