Здоров'язбережна компетентність курсанта льотного вищого навчального закладу: поняття, сутність, структура

Abstract

Проблема формування професійної компетентності курсантів льотних вищих навчальних закладів (ВНЗ) у контексті інтеграційного підходу виходить сьогодні на рівень пріоритетних в авіаційній галузі і вищій школі зокрема. Проте орієнтація тільки на професійні компетенції є недостатньою. Мета: дослідити проблему формування психофізіологічної надійності майбутніх авіаційних фахівців у контексті оволодіння здоров'язбережною компетентністю, визначити її поняття, сутність і структуру. Упровадження компетенцій у сфері професійної освіти зумовлює розширення «повноважень» у бік універсальних стратегій, що забезпечують творчу суб’єктну діяльність майбутнього фахівця. Уведення поняття “здоров'язбережна компетентність” акцентує увагу не тільки на проблемах розвитку загальних і спеціальних фізичних якостей майбутнього авіаційного фахівця, що зумовлені вимогами професійної діяльності, але й проблемами формування критеріїв універсального фахівця як самореалізованої людини. Здоров'язбережна компетентність – це системна здібність особистості майбутнього авіаційного фахівця, яка спрямована на автономне формування власного динамічного здоров’я і професійного довголіття засобами психогігієни, фізичної і психофізіологічної підготовки. Ця компетентність є невід’ємним атрибутом професійного й особистісного зростання, провідною властивістю суб’єктності курсанта, яка розвивається на основі внутрішньої свободи та відповідальності особистості в навчальній діяльності. Cтруктура здоров'язбережної компетентності курсанта містить такі компоненти: автодидактичний, рефлексивний, вольовий, креативний.