Особливості анаеробної та аеробної працездатності юних гімнастів

Abstract

У статті показано порівняльну особливості анаеробної й аеробної фізичної працездатності гімнастів віком 7–8 та 11–13 років, як перенесення тренувальних навантажень на основі вивчення можливостей аеробної та анаеробної енергетичних систем. Для оцінки робочої працездатності різних систем важливо робити відмінність між ємкістю та потужністю систем. Загальна кількість енергії, яка доступна для виконання роботи в даній енергетичній системі є характеристикою її енергетичної ємкості. Максимальна кількість енергії, яка генерується при максимальному навантаженні за одиницю часу, визначається як енергетична потужність цієї системи. Дослідження анаеробної працездатності спортсменів відбувається через вимірювання максимальної робочої працездатності протягом періодів тривалістю від декількох секунд майже до 90 с, коли відновлення АТФ залежить, головним чином, від алактатного і лактатного анаеробних шляхів. Доцільність вимірювання аеробної потужності у спортсменів пов’язана із суттєвими генетичними, статевими та віковими відмінностями у максимальній аеробній та анаеробній потужності, які між собою взаємопов’язані. Вони можуть змінюватися в залежності від їх показників в будь-якому виді спорту.