Історичні передумови розвитку оздоровчих систем як засобу оптимізації здоров’язбережувального навчання студентів

Abstract

Теоретично обґрунтовано історичні передумови розвитку оздоровчих систем як засобу оптимізації здоров’язбережувального навчання студентів. Здійснено історичний екскурс і проаналізовано закономірності розвитку систем оздоровлення. Виокремлено історичні віхи становлення оздоровчих систем та впливи на розвиток системи загальної фізкультурно-оздоровчої освіти студентів. Виявлено основні аспекти оптимізації здоров’язбережувального навчання студентів на основі історичного аналізу. Декларовано, що ще на ранніх стадіях становлення людства оздоровчі заняття посідали значне місце в передаванні соціального досвіду одного покоління іншому, а система загальної фізкультурно-оздоровчої освіти залишалася важливим чинником формування особистості в дитячому та молодіжному середовищі на наступних етапах суспільного розвитку. Характерною рисою педагогічних ідей оздоровчих систем у процесі формування капіталу здоров’я молоді є можливість активізації їхньої здоров’язбережувальної діяльності на різних етапах життєвого розвитку.Зазначено, що реалізація фундаменталь- них оздоровчих систем у вищих навчальних закладах на сучасному етапі має забезпечити студентів необхідними здоров’язбережувальними знаннями з відповідним психофізіологічним інструментарієм і навичками їх практичного застосування, а також розвинути правильне логічне й інтуїтивне вміння вживати профілактичних, рекреаційних заходів для збереження власного здоров’я. Система оздоровлення має бути представлена як мінімальний, але досить відкритий і простий механізм, що відображає основні закономірності здоров’язбережувального навчання студентів. Результат використання такого підходу – компетентна в питаннях здоров’язбереження, розвинена, творча особистість майбутнього фахівця будь-якої сфери.