Лікувальна гімнастика з використанням вправ амплітудної вібрації із додатковою постізометричною релаксацією м'язів при контрактурах плечового суглоба в пізньому післяопераційному періоді

Abstract

Післяопераційна іммобілізація та відсутність повноцінного руху в оперованому суглобі обмежує можливості фізичної реабілітації після артроскопічних втручань. Водночас потрібно забезпечити підтримку необхідного рівня м’язової активності для запобігання гіпотрофії м’язів. Ураховуючи результати лікування 22 пацієнтів, які перенесли артроскопічне втручання на плечовому суглобі та в яких у післяопераційному періоді сформувалися контрактури, було запропоновано методику лікувальної гімнастики для поетапного усунення зазначеної контрактури з використанням вправ амплітудної вібрації та додатковим застосуванням постізометричної м’язової релаксації. Мета: вивчити ефективність вправ амплітудної вібрації із додатковим застосуванням постізометричної м’язової релаксації для усунення контрактур плечового суглоба. Запропонувати програму фізичної реабілітації за вказаної патології. Методи та організація дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічний експеримент, методи гоніометрії, опитування, методи математичної статистики.

У роботі наведено результати та аналіз відновного лікування 22 хворих після артроскопічного втручання з контрактурами плечового суглоба. Під час проведення дослідження інтенсивність больового синдрому у пацієнтів основної групи зменшилася на 4 бали, тоді як у контрольній групі – на 2 бали. Різниця показників зменшення больового синдрому за ВАШ становить 2 бали, що є статистично значущим показником (р<0,05). Кут згинання плечового суглоба в основній групі збільшився на 90°, у контрольній – на 50°. Різниця показників становить 40°, що є статистично значущим (р<0,05). Кут відведення плечового суглоба в основній групі зріс на 110°, у контрольній – на 90°. Різниця показників становить 30°, що є статистично значущим (р<0,05). Зовнішня ротація плечового суглоба в основній групі збільшилася на 60°, у контрольній – на 40°. Різниця показників становить 20°, що є статистично значущим (р<0,05). Внутрішня ротація плечового суглоба в основній групі збільшилася на 70°, у контрольній – на 40°. Різниця показників становить 30°, що є статистично значущим (р<0,05). Показники сили м’язів у пацієнтів основної групи поліпшилися на 4 бали, у контрольній – на 2 бали. Означена різниця 2 бали є статистично значущою (р <0,05).