Визначення ефективності різних режимів інтервального гіпоксичного тренування для вдосконалення аеробних та анаеробних можливостей організму спортсменів

Abstract

На сьогодні інтервальні гіпоксичні тренування використовуються у тренувальному процесі багатьох видів спорту, проте режими тренувань значно відрізняються між собою. Тому метою статті є обґрунтування методики визначення оптимального режиму інтервального гіпоксичного тренування для вдосконалення аеробних та анаеробних можливостей спортсменів. Здійснено огляд наукових джерел та аналіз показників режимів інтервального гіпоксичного тренування. Режими, спрямовані на розвиток аеробних можливостей, мають у 2,5 – 10 разів більшу тривалість циклів гіпоксії, на 53–67% менше циклів в одному тренуванні, на 36–53 % меншу загальну тривалість тренувань та на 23–36 % нижчий рівень гіпоксії порівняно з режимами, спрямованими на розвиток анаеробних можливостей. Сформовано основи для кількісного визначення ефективних режимів гіпоксичного тренування.