Психологічний супровід батьків дітей раннього віку з особливими освітніми потребами

Abstract

У дисертації комплексно досліджено та проаналізовано сучасні підходи до психологічного супроводу батьків дітей раннього віку з ООП (родинноцентрований, гуманістичний, феноменологічний, особистісно орієнтований, системний, які представляють проблему, як багатокомпонентне утворення із засадничими позиціями, умовами, особливостями. Підтверджено, що психологічний супровід батьків дітей раннього віку з ООП за своєю спрямованістю у проаналізованих дослідженнях враховує сучасні умови, де в центр уваги ставиться дитина, а дорослі члени родини, як базові підсистеми (споріднена та батьківська), залишаються за межами наукового інтересу. Водночас, розвиток системи допомоги батькам вимагає проектування й реалізації наукових досліджень, спрямованих на вивчення умов і чинників індивідуальної та міжособистісної сімейної взаємодії. Обґрунтовано доцільність психологічної роботи з батьками, яку важливо починати з дорослих членів родини на рівні спорідненої й батьківської підсистем задля створення врівноваженого, нетравматичного середовища, де дорослі члени родини є головними діючими суб’єктами. Визначено, що загальна методологія дослідження психологічного супроводу ґрунтується на провідних ідеях системного підходу, що акцентує на цілісності системи, у якій будь-які зміни, що відбуваються в одній із підсистем, обов’язково впливають на всі інші підсистеми та на систему загалом; доповнюється ідеями феноменологічного підходу, який зумовлює розгляд супроводу особистості як суб’єкта свідомого, самосвідомого, креативного, спроможного будувати плани, ухвалювати рішення й брати II відповідальність за них, як творця в контексті власної життєдіяльності; гуманістичного підходу, котрий заперечує нав’язування того чи іншого світогляду та вважає за потрібне самостійне визначення шляху; особистісно орієнтованого підходу, який наголошує на важливості для особистісного становлення, ранніх взаємовідносин між дитиною та визначеною нею об’єктами любові; родинно-центрованого підходу, у межах якого родина посідає центральне місце в процесі супроводу, передбачає зміну парадигми щодо традиційного концептуального підходу до надання допомоги батькам дітей раннього віку з особливими освітніми потребами. У дисертації комплексно досліджено та проаналізовано сучасні підходи до психологічного супроводу батьків дітей раннього віку з ООП (родинноцентрований, гуманістичний, феноменологічний, особистісно орієнтований, системний, які представляють проблему, як багатокомпонентне утворення із засадничими позиціями, умовами, особливостями. Підтверджено, що психологічний супровід батьків дітей раннього віку з ООП за своєю спрямованістю у проаналізованих дослідженнях враховує сучасні умови, де в центр уваги ставиться дитина, а дорослі члени родини, як базові підсистеми (споріднена та батьківська), залишаються за межами наукового інтересу. Водночас, розвиток системи допомоги батькам вимагає проектування й реалізації наукових досліджень, спрямованих на вивчення умов і чинників індивідуальної та міжособистісної сімейної взаємодії. Обґрунтовано доцільність психологічної роботи з батьками, яку важливо починати з дорослих членів родини на рівні спорідненої й батьківської підсистем задля створення врівноваженого, нетравматичного середовища, де дорослі члени родини є головними діючими суб’єктами. Визначено, що загальна методологія дослідження психологічного супроводу ґрунтується на провідних ідеях системного підходу, що акцентує на цілісності системи, у якій будь-які зміни, що відбуваються в одній із підсистем, обов’язково впливають на всі інші підсистеми та на систему загалом; доповнюється ідеями феноменологічного підходу, який зумовлює розгляд супроводу особистості як суб’єкта свідомого, самосвідомого, креативного, спроможного будувати плани, ухвалювати рішення й брати II відповідальність за них, як творця в контексті власної життєдіяльності; гуманістичного підходу, котрий заперечує нав’язування того чи іншого світогляду та вважає за потрібне самостійне визначення шляху; особистісно орієнтованого підходу, який наголошує на важливості для особистісного становлення, ранніх взаємовідносин між дитиною та визначеною нею об’єктами любові; родинно-центрованого підходу, у межах якого родина посідає центральне місце в процесі супроводу, передбачає зміну парадигми щодо традиційного концептуального підходу до надання допомоги батькам дітей раннього віку з особливими освітніми потребами