Збалансований розвиток потенціалу туристичної галузі України: теорія, методологія, практика

Abstract

У дослідженні розглянуто сутності економічної категорії шляхом побудови структурно-логічної послідовності вивчення цього поняття, що надало змогу сформувати авторське визначення поняття «туризм» як складна соціально-економічна система невиробничої галузі, яка, на відміну від інших, включає в себе діяльність територіально окремих фінансово-кредитних, медичних, рекреаційних, лікувально-оздоровчих, митних, освітніх, транспортних, торгівельних, культурно-розважальних, інформаційних, рекламних, об’єктів розміщування і харчування туристичних одиниць, які сприяють тимчасовому індивідуальному, груповому, самодіяльному і плановому в’їзду, виїзду, проживанню та пересуванню всередині і за межами певної держави, міста, регіону людей (споживачів послуг) з метою відновлення працездатності, отримання відпочинку, пізнавальних, спортивних, культурнорозважальних, освітніх, професійно-ділових та спеціалізованих послуг, що здійснюються на підставі внутрішніх і міжнародних угод з урахуванням діючих національних та міжнародних звичаїв.