Медико-соціальне обґрунтування удосконаленої моделі профілактики травматизму у школярів

Abstract

На сучасному етапі, у період демографічної кризи і становлення майбутнього розвитку країни, необхідність покращення стану здоров’я дитячого населення є пріоритетним напрямом державної політики. Виявлення негативних тенденцій вимагає нагального і всебічного вивчення причин погіршення стану здоров’я дітей, дослідження шляхів впливу на ситуацію. При вирішенні цього завдання та з метою досягнення позитивних змін у майбутньому першочергової уваги потребують патологічні стани, які займають провідні місця в структурі захворюваності, інвалідизації та смертності дітей, вплив яких можна було б мінімізувати. До такої категорії належить дитячий травматизм, а серед його видів – шкільний, що в загальній структурі травм займає третє місце після побутового та вуличного і все частіше викликає занепокоєння в суспільстві за темпами поширення. Як позитив слід відмітити, що зазначена проблема знайшла своє відображення в цілому ряді правових документів різних відомств та інформаційних ресурсів, а з іншого боку - на сьогодні, на жаль, доводиться констатувати факт відсутності науково-дослідних робіт із профілактики шкільного травматизму з позиції системного підходу, чого якраз і вимагає багатоаспектність і міждисциплінарність питання.