Структура та зміст "супутнього фізичного тренування" курсантів вищих військових навчальних закладів

Abstract

Попередні дослідження довели, що чинна програма фізичної підготовки курсантів не дає змогу в цілому забезпечити ефективний розвиток фізичних якостей під час виконання професійній завдань у польових умовах, оскільки під час польових навчань рівень показників фізичної підготовленості, фізичного розвитку та функціонального стану курсантів погіршується. Мета дослідження – підвищити ефективність впливу супутнього фізичного тренування курсантів (ВВНЗ) на рівень їх функціонального стану під час польового виходу. Організація дослідження: дослі- дження проведено на базі 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного двома етапами: перший – два місяці до польового виходу в пункті постійної дислокації, другий – один місяць в умовах польових занять курсантів. У дослідженні взя- ли участь 126 курсантів третього курсу навчання бойових спеціальностей Сухопутних військ (КГ, n=64 та ЕГ, n=62) віком 19–21 рік. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення, педа- гогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результатом дослідження є впровадження авторської програми супутнього фізичного тренування в систему підготовки курсантів під час польових виходів, основними особливостями якої є те, що фізичні вправи (комплекси) проводили щодня 3 рази по 15 хвилин до обіду та через день по 15 хвилин після обіду, безпосередньо на робочому (навчальному) місці або під час пересування до нього. Інтенсивність фізичного навантаження дозували в діапазоні 120–150 уд./хв, що не викликало великої втоми при виконані фізичних вправ та моделювало динаміку фізичного навантаження у бойових умовах. Аналіз результатів засвідчив, що у курсантів контрольної групи, на відміну від курсантів екс- периментальної групи, упродовж експерименту достовірно (р≤0,05–0,01) погіршилися показники частоти серцевих скорочень у спокої, індексу Робінсона, фізичного стану, степ-тесту та самооцінки функціонального стану за методикою «САН». Після повернення з польового виходу результати курсантів експериментальної групи були кращими, ніж у курсантів контрольної групи за показ- никами частоти серцевих скорочень у спокої на 6,1 %, індексу фізичного стану – на 4,5 %, індексу степ-­тесту – на 9,1 %, настрою – на 11,5 %.