Роль та механізми участі психоемоційних розладів в дизрегуляційній патології у хворих з віддаленими наслідками закритої легкої черепно-мозкової травми та обґрунтування їх корекції методом програмованої сенсорної депривації

Abstract

У дисертації представлені результати комплексного обстеження основних клініко-неврологічних, гемодинамічних та метаболічних змін в організмі хворих з віддаленими наслідками закритої ЧМТ. У 100 хворих з синдромом вегетативної дисфункції (СВД) у віддаленому періоді закритої ЧМТ виявлені суб`єктивні та об’єктивні порушення діяльності надсегментарних структур, які свідчать про десинхроноз та дисбаланс їх діяльності, тобто, про формування дизрегуляційної патології в цих відділах вегетативної нервової системи (ВНС). Виявлені відхилення корелювали зі змінами гемодинаміки та порушеннями нейрогуморальної ланки симпато-адреналової системи, біоелектричної активності структур мозку. Водночас у цих хворих мали місце порушення когнітивних функцій та психоемоційної сфери. Проведення хворим з СВД травматичного генезу курсу програмованої сенсорної депривації, яка направлена на нормалізацію діяльності функціональних систем лімбіко-гіпоталамічних структур, внаслідок зменшення афферентного імпульсного навантаження та пов`язаного з цим посилення внутрішньосистемних процесів відновлення синхронізації та збалансованості, покращувало стан когнітивних і психоемоційних проявів. Водночас покращувались, а за рядом показників і нормалізувалися клініко-неврологічні, гемодинамічні та біоелектричні показники стану надсегментарних структур ВНС. Останні слід розглядати як зменшення дизрегуляційної патології у хворих з СВД внаслідок закритої ЧМТ за рахунок відновлення центральної регуляції надсегментарних структур ВНС. Отримані дані свідчать, що відновлення діяльності функціональних систем лімбіко-гіпоталамічної ділянки мозку можливо розглядати як патогенетично обумовлені засоби корекції порушень діяльності ВНС у хворих з закритою ЧМТ.