Тайстра звіздаря, або Сповідь горобиної ночі.

Abstract

Закарбована пам’ять про нерівний бій українських повстанців з окупантами пронизує ціле життя оповідача, приводить його в лави Народного руху України, визначає чільне місце в боротьбі за національно-державне відродження. Як начебто відчужений спостерігач, у стані клінічної смерті він переглядає свій життєпис, постійні змагання з двійником, який прагне звести невтомного шукача на хибний шлях. Переоцінка колишнього на тлі трагічної історії повоєнного часу - лейтмотив книги, а водночас і пересторога, і спонука до самоочищення. Реальність і віртуальність, боротьба за виживання і духовність, холодне споглядання і наструнена суб’єктивність, розповіді і роздуми, хронологічність і переміщення часів злютовуються і творять широку панораму людського оновлення.